У водопадів Вікторія спостерігається рідке явище природи - місячні веселки. Адже веселка виникає в результаті заломлення і розкладання на складові частини спектру світлових променів не лише сонця, але і місяця. Нічні веселки над Вікторією особливо розкішні в повний місяць, двічі

в рік, коли Замбезі буває найбільш повноводним.

Нижче «Киплячого казана», приблизно під кутом 45 градусів до водопаду, через ущелину перекинутий міст, один з п'яти розташованих на річці Замбезі. Міст у формі арки має довжину 250 метрів, вершина моста на 125 метрів вища за нижній рівень річки.

Водопад Вікторія належить двом національним паркам – «Гримлячий Дим» (Замбія) і «Водопад Вікторія» (Зімбабве). На їх території знаходиться безліч диких тварин і більше сотні видів птиць. У 1989 р. водопад був оголошений ЮНЕСКО частиною усесвітньої спадщини.

У водопадів Вікторія спостерігається рідке явище природи - місячні веселки. Адже веселка виникає в результаті заломлення і розкладання на складові частини спектру світлових променів не лише сонця, але і місяця. Нічні веселки над Вікторією особливо розкішні в повний місяць, двічі в рік, коли Замбезі буває найбільш повноводним.

Нижче від водоспаду

Єдиний вихід з міжгір'я, куди нині падає вода — це досить вузький канал, пробитий водою в його стінці приблизно на 2/3 відстані від західного кінця. Ця протока має ширину приблизно 30 метрів, і весь об'єм річки проходить по ній близько 120 метрів, після чого річка потрапляє в зиґзаґоподібну ущелину. Річка не виходить з цієї ущелини близько 80 км, аж до її виходу з базальтового плато.

В кінці першого зиґзаґу річка спрямовується в глибоке водоймище під назвою «Киплячий казан» (Boiling Pot), розміром приблизно 150 метрів упоперек. Під час низьководдя поверхня «казана» спокійна, але під час високої води — покрита неквапливою гігантською водовертю (воронками) і збуреннями водної гладіні. Стіни ущелини — понад 120 метрів заввишки.

У сезон дощів через водоспад проходить до 9100 кубічних метрів води за секунду. В цей час вода зливається через головний водоспад суцільним потоком. У сезон засухи водоспад скорочується до декількох вузьких цівок, бризки і туман майже відсутні, потік знижується до 350 кубічних метрів за секунду. Тоді можна вивчати глибини ущелини, зазвичай залиті водою. Між максимальним потоком у квітні та мінімальним у кінці жовтня рівень води в ущелинах варіює майже на 20 метрів. Вода у водоспаді яскраво-рудого кольольору .

Туризм

Водоспади практично не відвідувалися людьми доти, доки в 1905 році не була проведена залізниця до Булавайо. Після введення в дію залізниці вони швидко набули популярності і зберігали її до кінця британського колоніального правління. На боці Зімбабве виросло туристичне місто. В кінці 1960-х рр. кількість туристів знизилася через партизанську боротьбу в Зімбабве (Родезії) і затримання туристів-іноземців в правлінні Кеннета Каунди в незалежній Замбії.

Незалежність Зімбабве в 1980 р. принесла відносний мир, і в 1980-х рр. у регіоні розпочалася нова хвиля туризму. До кінця 1990-х рр. майже 300 тисяч осіб відвідували водоспади щорічно. У 2000-их рр. кількість туристів-відвідувачів Зімбабве почала зменшуватися через нестабільність, пов'язану з правлінням Роберта Мугабе.

Зімбабве і Замбія дозволяють використовувати візи для одноденних поїздок при перетині кордонів без попередньої заявки, проте ці візи вважаються дорогими.

Вікто́рія (англ. Victoria) — водоспад на річці Замбезі у Південній Африці

Вікто́рія (англ. Victoria) — водоспад на річці Замбезі у Південній Африці. Розташований на кордоні Замбії і Зімбабве.

Ширина водоспаду — приблизно 1800 метрів, висота — 128 метрів. Водоспад — надзвичайне видовище, являє собою вузьку ущелину, в яку падає вода. Шотландський дослідник Девід Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь королеви Вікторії. Раніше водоспад був відомий серед місцевого населення як «Гримлячий Дим».

Водоспад Вікторія є однією з головних визначних пам'яток Південної Африки, відноситься до Всесвітньої спадщиниЮНЕСКО. Розташований на межі двох національних парків — «Гримлячий Дим» («Mosi-oa-tunya») у Замбії і «Водоспад Вікторія» в Зімбабве.

Відкриття водоспаду

Найдавніші відомі науці жителі місцевості довколо водоспаду були мисливцями і збирачами. Їхніми мовами водоспад називався Shongwe, Amanza Thunqayo, Mosi-oa-tunua («Гримлячий дим»). Першим європейцем, який побачив водоспад, був Девід Лівінгстон. 17 листопада 1855 року, під час подорожі 1852—1856 від верхів'я Замбезі до гирла річки,Лівінгстон досяг водоспаду і підплив до маленького острова, який згодом був названий на його честь.^[1] Лівінгстон був вражений водоспадами Ngonye, далі проплив вгору за течією, побачив значніший водоспад і назвав його на честь королеви Вікторії. Про водоспад він написав: «Ніхто не може порівняти красу з чим-небудь побаченим в Англії. Цього ніколи раніше не бачили очі європейців. На місця такі прекрасні, мабуть, дивилися ангели у польоті».

У 1860 році Лівінгстон повернувся до водоспаду і провів разом з Джоном Кирком детальне дослідження. На водоспаді побували інші європейські дослідники — португалець Серпа Пінто, чех Еміль Холуб, британський художник Томас Бейнес, який написав деякі з найперших картин водоспаду. Доти, доки 1905 року в місцевості не була проведеназалізниця, вона рідко відвідувалася європейцями.